Інтерв’ю з гуртом [О]


Платівка «Суперінтроверт» від гурту [О] опублікована цією весною.  Десять свіженьких треків від столичної pop команди доступні для прослуховування і придбання на цифрових медіа-платформах. З передісторії: помітний дебютний ЕР «Самий Сок» (2017) із хітом «Мушечки» і не менш яскравий сиквел – міні-альбом «Роби Любов» (2018). Підтримка лейблу Masterskaya, спеціальний приз від Jägermeister Music Awards і пильна увага музичних гурманів. Сьогодні поспілкувались із учасниками гурту [О] про музику, любов і критику.

Як ви прийшли до музики?

Оля: Скільки себе пам’ятаю, хотіла бути співачкою. Я вважаю, мені пощастило. Не довелося шукати свою пристрасть. Багато людей шукають свою справу довго і болісно, ​​я ж з самого початку знала, що це – музика.
Саша: Мама привела в музичну школу у 5 років.

Чим ви займалися до відкриття групи і як збирали команду?

Саша: До відкриття групи я займався тим, чим і зараз — писав музику. Як збирав? Запросив Олю і понеслося.
Оля: Багато вчилася: музичне у Сумах, рік у Київській консерваторії, Інститут імені Глієра. Співала в декількох групах, від джазу до поп-року. Я два роки співала в першому складі Freedom Jazz, наприклад. Виступала на бек-вокалі (Jamala, KADNAY, Brunettes shoot Blondes, Ассія Ахат, Олег Скрипка), писала пісні для інших артистів — на останньому альбомі Тіни Кароль є моя пісня. Записувала беки та інші партії на студіях, трохи викладала спів. Працювала навіть в загальноосвітній школі вчителькою музики. Завжди прагнула заробляти саме музикою, хоча в перший рік у Києві були і не музичні роботи. А одного разу півроку працювала прибиральницею, але це було насамперед з цікавості.

Чи виникли труднощі на початку із просуванням? Як люди про вас дізнавались?

Оля: Мені здається, без труднощів рідко виходить. Ми були самі по собі і нічого не знали про просування. Єгор знав трохи більше, у нього вже був досвід роботи з групами, авторською музикою. Він став нашим продюсером, стилістом, СММ-ком, піарником, фотографом, кліпмейкером. Тепер у нас є менеджер, Андрій Волковінцев, тому вже легше. Але велика команда дуже потрібна, однієї гарної музики недостатньо.
Саша: Труднощі виникають завжди і будуть виникати. Без них було б все просто і нецікаво.
Оля: Іван Дорн видав наш перший альбом — це дало нам хороший поштовх, ще більше людей дізналося і полюбило нас. Пісні потрапили на радіо, ми навіть отримали премію «Трек року» від Kiss FM в 2017 році за пісню «Мушечки». Музичні видання стали писати про нас і вносити в рейтинги найкращих альбомів і пісень. Ми виграли приз від Jagermeister Music Awards і зняли перший кліп. Тепер ми випускаємо музику на Masterskaya, вони підтягують нас на свої сцени на фестивалях. З кожним новим виступом, релізом, інтерв’ю про нас дізнаються все більше. Головне, що нас кличуть, хочуть чути, а ми раді старатися.

Для вас музика — це робота і професія? Те, на чому ви заробляєте?
Просто для багатьох (якщо не для всіх) одним з показників щасливого життя є улюблена справа, за яке ще й отримуєш гроші.

Оля: Так, музика для мене і професія, і робота, і хобі. Улюблена справа, в цілому. Це те, що я б робила, навіть якби не треба було дбати про гроші. Я вважаю це щастям. Музика приносить мені достатньо грошей, щоб жити повноцінним життям. Звичайно, хочеться більше заробляти, і у мене є план.

Як ви самі ставитесь до своєї музики?

Саша: До своєї музики ставлюся дуже серйозно. Коли вона вже написана, більше ніколи не слухаю, бо пишу нову.
Оля: Я дуже рада, що пишу. По своїх піснях я бачу що розвиваюся, одночасно й вони змушують мене рости. Це взаємна любов. А коли я бачу людей, які співають мої пісні — я щаслива подвійно. Значить, я приношу користь світу.

Ваші треки зараз можна почути на радіо?

Оля: Так, наші пісні крутять по радіо. І танцювальні, і повільні. Я рада, що вони живуть повноцінним життям. Не всі пісні підходять під формат радіо, але мене це не засмучує, адже у радіо дійсно жорсткі рамки, як і у ТБ. Я можу обирати, підлаштовуватися чи ні. Іноді мені цікаво підіграти форматам, іноді хочеться бути аутсайдером.

Чим ви захоплюєтесь, окрім музики?

Оля: Захоплююся фітнесом, танцями, обожнюю читати. Досить часто ми з Єгором виступаємо як діджеї. У мене дві кішки, ними теж захоплююся 🙂 Люблю готувати, коли є час.

Саша: Крім музики подобається спорт, кіно, книги, машини, і ще дуже багато всього.

Як проходить ваш звичайний день?

Оля: Мій ідеальний день починається о 5 ранку. П’ю каву з медом на кухні, читаю або граюся з кішками. Можу повалятися ще в ліжку, поки чайник закипає. Ранок — це моя улюблена частина дня. Люблю влаштовувати «відпустку» вранці, на годинку хоча б, робити все, що подобається. З 6 або з 7 починаю заняття: годину спорту, мінімум годину вокальних вправ, написання пісень, пости для соціальних мереж, організаційні питання з групою. Кожен день різні завдання. Може бути репетиція, примірка, інтерв’ю, концерт або діджей-сет. Обожнюю дні, коли можна посидіти вдома. Писати щоденник, пісні, читати, дивитися фільми і лекції, навести порядок вдома.

Ви обговорюєте музику з друзями і знайомими з творчої сфери, або по роботі вистачає настільки, що вже не хочеться говорити на цю тему у вільний час?

Оля: У мене багато друзів з різних сфер, і теми у нас найрізноманітніші. Але про музику рідко втомлююся говорити. Адже вся музика про життя. А мені цікаве життя.

Розкажіть про процес написання нової пісні? Хто для Вас в першу чергу є об’єктивною критичною групою?

Оля: Критична група — це наша група, в першу чергу. Готові пісні ми показуємо знайомим музикантам, піарникам, друзям. Але поки ще не змінювали музику, в залежності від їх думок. Написання нової пісні — це ребус, або подорож в нову країну без карти. Ти вигадуєш новий світ або описуєш свій. Для когось він виявиться новим, для когось рідним і зрозумілим. За словами і мелодіями я полюю. Потрібно причаїтися і винюхувати. Іноді нападати, іноді бігати по джунглях і степах уяви і спогадів, в пошуках здобичі. 
Саша: Музику я пишу в залежності від того, які емоції повинні переважати в пісні. У мене поки немає критичної групи.

Що ви думаєте з приводу сучасного стану української електронної музики і електронної сцени? Кого радите послухати?

Саша: Зараз роблять багато якісної і класної музики, але вона в своїй більшості безлика, в ній немає новизни і виклику. Мені таку музику стає не цікаво слухати після першого прослуховування. Раджу послухати Son lux , Sevdaliza.
Оля: Я не вважаю себе електронним музикантом, і в жанрах я не дуже добре розбираюся. Але чую звідусіль, що в Україні небувалий підйом електронної музики. З українських раджу послухати Tonka, The Elephants, Esquizet. Meleron — моє останнє відкриття. Як бачите, я люблю музику різних жанрів.

Що для вас означає «любов»?
Оля: Любов — це свідоме рішення робити добро, змінюватися і змінювати світ навколо себе на краще.
Саша: Любов для мене — це гармонія з самим собою.

І на останок. Ви щасливі люди?
Оля: Так, я щаслива людина. Я дуже ціную своє життя.
Саша: Я щасливий, але іноді я не відчуваю себе щасливим.

31 липня групу можна буде почути наживо. Квитки купуйте тут.